Якось ви зустрінете щось своє.
Особисто для вас створене.
Це егоцентрично звучить, але зачекайте, я розповім просто та ясно.
Давним-давно у комісійному магазині я побачила кофтинку. Звичайну кофтинку малинового кольору з круглим комірцем та зав'язочками на рукавах. Я приміряла – ах, як мені підійшла ця кофточка. Вона ніби на мене була пошита! І колір, і фасон, і комірець, і зав'язочки.
Зовсім інша дівчина дивилася із дзеркала!
Але грошей було так мало. А дитині рік. І невідомо, коли стипендію дадуть – такі були часи. Грошей в обріз, рівно на кофтинку.
Я була відповідальною. Я не купила.
Я тільки з гірким жалем подивилася ще раз на кофтинку, погладила її та пішла.
І досі її пам'ятаю - жодна річ більше не підходила мені так, як чарівна кофточка.
А стипендію дали за день! Але кофтинки вже не було.
… Якось у житті вам зустрінеться щось, створене особисто для вас.
Це може бути будь-що: Річ. Домашня тварина. Місто. Особливе місце.
Інша людина. І ви всім серцем, усією душею відчуєте: це моє!
Це для мене!
Ця людина створена для мене!
Це місто біля моря – воно моє! Я мушу жити тут!
Це ідеальні, мої особисті чобітки! Вони для мене пошиті!
Це моє кошеня! Він для мене народився! Немає в цьому егоцентризму.
Є впізнавання та ідеальний збіг.
І саме в цей момент грошей або ресурсів буде обмаль. Рівно стільки, скільки треба витратити, віддати.
Ось і витратьте.
І ви про це не пошкодуєте ніколи.
Але пошкодуєте, що не зважилися.
З найблагородніших помислів - не наважилися... І все одно пошкодуєте, і все життя пам'ятатимете.
Є у світі те, що створено для нас – щоб зробити нас щасливими.
Не проходьте повз; життя коротке. І є лише одна-єдина «наша кофточка».
Наша людина.
Наше місто.
Наша справа…
Те, що спеціально створено особисто для нас.
Ганна Кір'янова