Цікава притча
Довгою, дикою, стомлюючою дорогою йшов чоловік із собакою. Ішов він собі, йшов, утомився, собака теж втомився. Раптом перед ним – оазис! Прекрасні ворота, за огорожею – музика, квіти, дзюрчання струмка, словом, відпочинок.
– Що це таке ? — спитав мандрівник у охоронця.
– Це рай, ти вже помер, і тепер можеш увійти та відпочити по-справжньому.
— А чи є там вода?
— Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни...
— А поїсти дадуть?
— Все що хочеш.
— Але зі мною собака.
— Жаль, сер, з собаками не можна. Його доведеться залишити тут.
І мандрівник пройшов повз. Через деякий час дорога привела його на ферму. Біля воріт знову сидів охоронець.
— Я хочу пити, – попросив мандрівник.
— Заходь, у дворі є криниця.
— А мій собака?
— Біля криниці побачиш напувалку.
— А поїсти?
— Можу пригостити тебе вечерею.
— А собаці?
— Знайдеться кісточка.
— А що це за місце?
— Це рай.
– Як так ? Охоронець біля палацу неподалік сказав мені, що рай там.
— Бреше він усе. Там пекло.
— Як же ви, в раю, це терпіте?
— Це дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів!