Коти та кішки у творчості художників

[Лора]

Коти вчені американського художника Чарльза Висоцького

Чарльз М. Висоцький-молодший (Charles Wysocki), (1928-2002) - американський художник. Його роботи зображують стилізовану версію американського життя минулих років.

Чарльз М. Висоцький-молодший народився у Детройті, штат Мічиган, у сім'ї вихідців із Польщі. Вивчав мистецтво у Детройті – у Вищій технічній школі. Працював у місцевих мистецьких школах. У 1950 році був призваний до армії, військову службу проходив у Західній Німеччині.

Після служби він вступив до школи Арт-центру в Лос-Анджелесі, де навчався на комерційного ілюстратора. Пропрацювавши чотири роки за цією спеціальністю в Детройті, він повернувся до Лос-Анджелеса, де працював у рекламному агентстві, створеному за його участю.

У 1960 році Чарльз познайомився з Елізабет Дж. Лоуренс, випускницею художнього факультету Каліфорнійського університету, з якою одружився. Завдяки своїй дружині, чия родина була раннім поселенцем у долині Сан-Фернандо, Висоцький став цінувати просте сільське життя.

Разом із дружиною вони здійснили багато поїздок до Нової Англії, що сприяло розвитку його інтересу до раннього американського народного мистецтва.

Він продовжував свою комерційну художню працю, займаючись примітивним мистецтвом у вільний час. Зрештою, він присвятив усю свою увагу цьому новому інтересу. Його роботи продавалися та були ліцензовані AMCAL, Inc. та Greenwich Workshop, Ltd.
Помер художник у Джошуа Три, штат Каліфорнія у 2002 році.

Його роботи використовуються для листівок, календарів, постерів, коробок з дитячими іграми, як деколі на чашках і тарілках.

Особливе місце у творчості Чарльза Висоцького посідали кішки, яких він дуже любив.

[Лора]

Коти та кішки у творчості Луїса Вейна

Луїс Вейн був старшою дитиною та єдиним сином у своїх батьків. Він мав ще п'ять сестер. Діти провели все життя з матір'ю-француженкою — за винятком наймолодшої, яку помістили до лікарні у віці тридцяти років.

За словами самого Вейна, схильність до малювання у нього почала виявлятися у ранньому віці. "Мама каже, що в дитинстві я завжди дуже любив розфарбовувати і годинами розважався, розкладаючи опале листя", - розповів він в одному з інтерв'ю.

Однак через слабку статуру дитиною він багато хворів, його турбували кошмари. Після того, як хлопчик у 10 або 11 років одужав від скарлатини, міражі раптово припинилися.

Оскільки Луїс народився з розщепленим верхнім піднебінням («заячою губою»), йому не дозволяли відвідувати школу до десяти років. Але й потім він тікав з уроків, вирушав тинятися Лондоном, малювати в парках і музеях. А ще Уейн проводив час у лондонських доках, підслуховуючи барвисті історії про моряків. Під час таких вилазок він зібрав різноманітну «колекцію» людських типажів, яких пізніше виводив у карикатурних чи сатиричних роботах.

Остаточну освіту Луїс Уейн здобув у Художній школі Західного Лондона. До двадцяти років він досяг успіху, але через раптову смерть батька був змушений дбати про матір і сестер.

До тридцяти років Уейн став одним із найвідоміших ілюстраторів Англії. Його коти стали на задні лапи, почали широко посміхатися і висловлювати інші перебільшені емоції, а також носити вишукані костюми. Вони музикували, рибалили, грали в теніс, пили чай, навчалися у школі та грали ляльками — тобто втілювали все, що було весело та стильно у едвардіанські часи.

Художник також вважається одним із перших захисників прав тварин. У 1887 році він заснував і очолив Національний клуб кішок і підтримав кілька благодійних організацій, наприклад, Товариство противників вівісекції, Товариство захисту кішок та Лігу наших безсловесних друзів.

В Англії аж до вікторіанських часів поширеною розвагою у простолюдинів у вихідні було жбурляння мішків з кошенятами в річку або вогонь. Вважається, що саме мистецтво та громадська діяльність Уейна породили ідею заводити котів як домашніх улюбленців.

А тепер декілька картин

[Лора]

Коти та кішки - домашні улюбленці. І як їх не любити, якщо вони такі ніжні, граціозні та доставляють нам безліч приємних хвилин від спілкування з ними.

Ніхто не знає, скільки часу господар кішки, якщо цього «котовласника» не зупинити, може говорити про свою кішку. День, тиждень, місяць…

Справа в тому, що кішка створює особливу атмосферу в будинку. То муркоче в тебе під вухом, чи треться об ногу, то ніби випадково виявляється біля дверей, коли господар приходить додому з роботи. Пухнастий живий генератор затишку.

Сьогодні ми починаємо наше знайомство з "кошачої родини" художниці Люсі Білодо (Lucie Bilodeau).

Люсі Білодо (Lucie Bilodeau) народилася у травні 1967 року в Канаді. З семи років почала займатися живописом, а у віці 14 років стала студенткою Монреальської школи "Mission: Renaissance", де вивчала класичний живопис, творчість Рембрандта, Моне, Фонтен-Латура та інших майстрів живопису.

До 1990 року вона отримала 8 національних нагород за живопис, і 2 міжнародні нагороди на конкурсі в США.

Художниця багато їздить світом, вивчає звички диких тварин, а потім повертається додому, до США, і пише тварин: домашніх та диких. А особливо чудово у неї виходять кішки.

Пухнасті та гладкі, білі та строкаті. Найрізноманітніші.

Звісно, щоб так малювати кішок, їх треба дуже-дуже любити. Дивимось.