Кришталева печера в Кривче

Відпочиваючи в Кам’янець-Подільському, вирішили з сином помандрувати – із Хмельницької області вибратися на день на Тернопільщину. Просто почули від господарів міні-готелю, в якому ми зупинилися на відпочинок, про те, що є недалеко Кришталева печера в Кривче. Синові дуже захотілося подивитися печеру з такою казковою назвою, та й я загорілася!

Вранці ми встали раніше і вирушили на автостанцію. До Кривче ходив автобус. Відстань в 62 км ми планували подолати на ньому приблизно за 2 години з урахуванням зупинок по дорозі. Але … Добиралися ми несподівано для себе довго та ще й з пригодами.

Автобус довіз нас до Борщева, там всі пасажири вийшли, ми з сином залишилися удвох в автобусі, і водій навідріз відмовився через нас двох гнати порожній автобус до Кривче.
Я вперше за багато років подорожей і різних казусів в дорозі, чомусь розгубилася і від образи ледь не заплакала.

Побачив мій настрій, водій змилувався і запропонував пересадити нас на інший автобус, що йде в бік Кривче. Якщо чесно, першим було бажання повернутися в Кам’янець-Подільський та ні в яке Кривче не їхати. Але на моє запитання: «Може повернемося?», син відповів: “Ні”.

Що ж. Пересадка – так пересадка. Ми сіли в інший автобус, водій якого обіцяв нас висадити в потрібному місці. Автобус довго і нудно кружляв по довколишніх селах. Дорога здавалася нескінченною. Ми як в прислів’ї намагалися дістати «правою рукою ліве вухо». Але нарешті, автобус зупинився, висадив нас на безлюдній дорозі, з двох сторін оточеної чи то лісом, чи то густими посадками.

Куди йти? Де ця таємнича печера? І головне, у кого запитати дорогу? Автобус поїхав, а ми з сином залишилися стояти на дорозі. Але тут нам несподівано пощастило, і з найближчих заростей вийшла літня жінка. Вона-то нам і вказала шлях.

Виявилося, що по іншу сторону дороги за деревами та чагарниками знаходиться село. І до жаданої Кришталевої печери треба ще кілометра за два йти вздовж цього села. Було нестерпно жарко, а всю воду, яку ми взяли з собою в дорогу, ми вже благополучно випілі. Але думка про те, що скоро наші пригоди закінчаться, надавала нам сили.

Та й хотілося все ж подивитися на ту печеру, через яку нам довелося стільки проїхати! І Печера нас не розчарувала !!!

Карстові печери – особливий загадковий і казковий світ! Кришталева печера одна з найбільших в Борщівському районі Тернопільської області.

Невелика історична довідка
Перші згадки про Кришталеву печеру відноситься до 1721 році. Мільйони років тому територію Придністров’я займали води Сарматського моря, на дні якого утворився величезний шар гіпсових відкладень і на них зверху наклалися вапняки, пісок, глина.

Пізніше, коли стався підйом Карпатських гір, море відступило, гіпсові товщі розсікли величезні тріщини. Багато тисячоліть вода вимивала в гіпсі підземні лабіринти і лише приблизно 10 тисяч років тому більшість печер звільнилися від води.

Печера характеризується багатством та різноманітністю мінеральних утворень. Найчастіше зустрічаються прозорі або білі кристали, рідше – жовті, рожеві, помаранчеві, чорні. Колір їх залежить від з’єднання заліза і марганцю.

Печера відрізняється сталістю свого мікроклімату. Протягом всього часу в ній температура +10, відносна вологість – 95-100%. Спостерігається підвищена іонізація повітря, і повна відсутність патогенних організмів.

Протяжність Кришталевої печери 22 км. Частина підземного лабіринту Кришталевої печери було відкрито для відвідування в 30 роках. Сьогодні електрифіковано 2 км підземного маршруту. Печера практично суха, в ній є гроти та великі зали.

А тепер пройдемося по самій печері. Звичайно, на фотографіях не можна передати всієї тієї краси, яку ми побачили. До того ж не скрізь було достатньо освітлення для отримання якісних знімків. Але дуже сподіваюся, що все-таки ви відчуєте всю чарівність Кришталевої печери в Кривче.

Отже, доріжка до печери.

Вхід в печеру. Надягаємо курточки. У печері прохолодно.

Практично відразу на вході нас зустрічає Господар печери! Придивіться і ви побачите його профіль!

Пробираємося часом через дуже вузькі ущелини.

Зверху над нами нависають ось такі “мережива”, місцями дуже низькі, об які, якщо бути неуважним, можна вдаритися.

І як же без написів типу “тут був Вася”? …

А далі ми зустрічаємо різних казкових печерних тварин. Ось морда Дракона

А ось тут знайдіть голову качки і сову!

Веселий Слоник махає нам свої хоботом!

І в завершенні Черепаха!

В кінці нашої подорожі по печері ми потрапляємо в Кришталевий зал, де стіни і стелі все виблискують і переливаються дійсно як кришталь! Може, фотографії й не передають того блиску та переливу, що бачиш на власні очі, але все одно виглядає красиво!


Після виходу з печери, сонце виглядає особливо яскраво. Ми під враженням! Зворотна дорога складається вдало. Ми підсажуємось до екскурсійного автобусу, домовившись з екскурсоводом та водієм. Таким чином добираємось до Борщева. Ну, а звідти й до Кам’янця-Подільського з вітерцем! Втомлені, але задоволені повертаємося в готель. Поїздка вдалася, незважаючи на те, що починалася не зовсім вдало. І головне – є що згадати і чим поділитися!

Поділитися в соц. мережах
Поделиться в Фейсбуке Поделиться записью в Твиттере Поделиться в Телеграмм Поделиться в ВК Поделиться в ЖЖ Поделиться в ОК Поделиться в Whatsapp Поделиться в Viber

Ваш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  Відправляючи коментар, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності цього сайту *

© 2021 Погляд на світ ·    
Всі права захищені. При копіюванні матеріалів з сайту обов'язково ставте активне посилання на першоджерело.
Поважайте, будь ласка, авторські права і чужу працю.