Нічний кошмар

Ночной кошмарВночі я раптово почула, як мене кличе син зі своєї кімнати. Я негайно схопилася і, не включаючи світла, пішла до нього. Я добре орієнтуюся у своїй квартирі й тому можу без світла вночі пройтися по ній, нічого не зачепивши …

Ось і зараз я швидко дійшла до кімнати сина і тихенько покликала його, вирішивши, що можливо, йому просто наснився страшний сон, або він просто розмовляє уві сні. Так бувало …

Але в цей раз син прошепотів мені у відповідь: «Запали, будь ласка, світло. Мені страшно, по квартирі хтось ходить … »
Я клацнула однією клавішею вимикача і … нічого не побачила. Кімната як і раніше, була занурена в безпросвітну темряву.
«Напевно, знову перегоріла лампочка», – вирішила я і клацнула другою клавішею вимикача. І знову жахлива темрява …
«Мама, навіщо ти запалила всі лампочки, — почула я голос сина. – Світло таке яскраве!»

І тут мене охопило панічне почуття страху. Зі світлом все гаразд, і з лампочками теж, просто я чомусь не бачу, я осліпла ?!
Мені хотілося кричати від страху, але я боялася налякати й так переляканого хлопчика. Я дісталася до ліжка сина. Відчула, як він обійняв мене, притиснувся до мене своїм тремтячим тільцем. Але я нічого не бачила …

Я гладила сина по голові, заспокоювала, переконувала, що все добре. Мій хлопчик поступово заспокоївся. І ось я вже почула його мірне сопіння — він заснув. Акуратно поклала його, накрила ковдрою, вимкнула світло і повернулася у свою кімнату. І тут раптово відчула, що за моєю спиною хтось стоїть.
Хтось чужий. Чуже дихання було так близько, але не було сил обернутися, тому що неймовірний страх скував мене. Страх не стільки за себе, скільки за мою дитину, яка, нічого не підозрюючи, спить у сусідній кімнаті …

Я з останніх сил намагалася знайти вихід із ситуації, що склалася. Але з жахом усвідомлювала, що не знаю, як вчинити з незваним гостем. Я навіть не знаю, яку мету він переслідує, увійшовши в мій будинок. І до того ж я нічого, як виявилося, не бачу, я осліпла …
І в той же момент я чітко відчула чиюсь руку на своїй шиї. Я закричала і … Прокинулася!
Прокинулася і відчула, що моє обличчя мокре від сліз, в кімнаті вже світло, а біля мого ліжка стоїть переляканий син. Я обняла його, пригорнула до себе і попросила вибачення за те, що так налякала його своїм криком.

«Це сон, всього лише сон», – шепотіла я.
Так добре, що це лише сон. Я як і раніше бачу цей світ з усіма його барвами й світлом. Ніхто не вривається в мій будинок, і ніщо не загрожує моєму синові …

Text.ru - 100.00%

Поділитися в соц. мережах
Поделиться в Фейсбуке Поделиться записью в Твиттере Поделиться в Телеграмм Поделиться в ВК Поделиться в ЖЖ Поделиться в ОК Поделиться в Whatsapp Поделиться в Viber
  Мітки:

Ваш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  Відправляючи коментар, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності цього сайту *

© 2021 Погляд на світ ·    
Всі права захищені. При копіюванні матеріалів з сайту обов'язково ставте активне посилання на першоджерело.
Поважайте, будь ласка, авторські права і чужу працю.