Танок під дощем

танецДругий день, не перестаючи, ллє дощ …
Вдивляючись в пелену дощу, бачу, як ховаються під парасольками рідкі перехожі. Але видно, що парасолі не рятують.

По вулиці величезні потоки води несуться з неймовірною силою, як гірські річки. Мимоволі спадає на думку, що людина в порівнянні зі стихією — ніщо, тому що навіть зливові стоки зробити нормально не вміє …

Я дуже люблю літній дощ. Він навіває мені щасливі спогади дитинства, коли можна було не замислюючись танцювати під дощем, бігати по калюжах босоніж і щиро сміятися, підставляючи обличчя під теплі струмені «небесної води».

Навесні, надівши гумові чобітки та легкий плащик, можна було бігати й скакати по калюжах так, щоб тисячі бризок розліталися на всі боки!
Восени, озброївшись парасолькою і загорнувшись в теплу курточку, приємно було неспішно прогулюватися під парасолькою, вдихати осінній аромат опалого листя, вбирати в себе неповторну красу осінньої природи!

Дощі завжди були для мене довгоочікуваними гостями та друзями !
І хоча минуло чимало років з часу мого дитинства, я як і раніше завжди рада дощу. Йому я присвятила кілька моїх віршів.

В одному з них я написала такі рядки:

Люблю я дощ! Це небо плаче…
Як сльози ллється дощова вода,
Вона змиває бруд та душі очищає
Й наповняє радістю серця!

Я до сих пір люблю в дощик гуляти! Шкода, що у мене зараз немає гумових чобіт, щоб я могла вдосталь насолодитися прогулянкою по калюжах, та й внутрішня закостенілість з роками гальмує мене і не дає виходити за рамки пристойного… Доросла жінка…

Хоча в душі я все та ж дівчина, і мені все також хочеться пробігтися босоніж по калюжах, і під незабутню мелодію дощу станцювати разом з ним його чарівний танець, і сміятися як в дитинстві від щастя, кружляючи під дощем і, спрямувавши погляд високо в небо, дивитися на хмаринки…

Я беру парасольку, надягаю літню курточку і вирушаю на вулицю … Неспішно блукаю по місту, насолоджуюся дощем, природою, вбираю неповторний аромат квітучого жасмину, милуюся набряклими й ось-ось готовими розквітнути бутонами троянд і липи …

Забрела досить далеко від будинку. Пора повертатися. Намагаюся перейти невелику «гірську річку», і ось уже туфлі повні теплою дощовою водою!

Ех, було — не було! Знімаю туфлі та неспішно йду по калюжах, перехоплюю здивовані погляди людей, але яке мені діло до чиїхось поглядів, коли я відчуваю присмак дитинства і радію як дитина?!
Уже майже на підході до свого дому озирнувшись і не помітивши нікого поруч, я влітаю в калюжу, розкидавши тисячі бризок навколо себе!

Я виконала свій танок під дощем!Тепер я практично вся мокра … Закриваю парасольку і просто стою під дощем, підставляючи йому всю себе, і як в дитинстві дивлюся в небо … А з неба на мене падають небесні сльози…
У цей момент подумалося, що добре б станцювати цей танок удвох!

Вимокнув в нитку, я прощаюсь з дощем і біжу додому! Я щаслива!
Я отримала небесне благословення! І нехай хтось вважатиме мене божевільною, неадекватною, дивною, але я отримала такий заряд бадьорості, життєдайної енергії, що мені плювати на всіх, хто про мене подумає погано!

Я переодягаюся, біжу на кухню, варю собі ароматну каву і думаю, що життя — прекрасне і стільки всього цікавого поруч

Text.ru - 100.00%

  Мітки:

Ваш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  Отправляя комментарий, вы соглашаетесь с политикой конфиденциальности этого сайта *

© 2020 Погляд на світ ·    
Всі права захищені. При копіюванні матеріалів з сайту обов'язково ставте активне посилання на першоджерело.
Поважайте, будь ласка, авторські права і чужу працю.