Випадок на відпочинку

случай на отдыхеУвечері я вийшла подихати свіжим повітрям. Ще було світло. Бродити як неприкаяна серед натовпу відпочивальників мені не хотілося.

Я вибрала собі місце в невеликій дерев’яній альтанці, озброївшись ручкою та зошитом і писала вірші. І тут несподівано в кінці алеї я побачила кота.

Не знаю, чим саме привернув мою увагу цей кіт, але я перестала писати та стала спостерігати за ним.

Кот важливо крокував по доріжці … Відпочивальники його гукали, намагалися погладити, але він уміло ухилявся від простягнутих до нього рук і продовжував свій шлях. Деякі здивовано зупинялися. Тепер і я зрозуміла, чому я дивлюся на нього. Зазвичай коти й кішки не поводяться подібним чином. Вони або злякано тікають (якщо не звикли до людської уваги та бояться її) або, навпаки, радісно муркотять, коли їх гладять (якщо звикли до людей і не бояться їх).

Цей «екземпляр», якій явно звик до людської уваги й зовсім не боявся людей, наполегливо уникав того, щоб його погладили по шерстці. Він незворушно продовжував свій шлях і, здавалося, чітко знав свою мету, тому НІЩО і НІХТО не могло його зупинити …

Ось на доріжці, прямо на його шляху з’явилася літня пара. Жінка простягнула коту котлетку, яку, видно спеціально, винесла з їдальні для нього. сама не з’їла — приберегла для улюбленця. Чоловік буркнув:
— Вічно ти, Ніна, всіх котів підгодовуєш. Сама б їла.
Жінка миттєво відреагувала:
— Я ж не твою котлету йому даю, а свою. Він голодний.

Я уважно подивилася на кота. Він явно не голодував. При їдальні коти зазвичай не страждають від нестачі їжі. Тільки я про це подумала, як кіт, нюхнувши котлетку, важливо продовжив свій шлях. Котлетка так і залишилася лежати на асфальті.
— Зажерся твій улюбленець, посміхнувся чоловік. — Даремно голодувала.
Жінка щось тихо відповіла своєму супутнику. І гордо піднявши голову, швидким кроком пішла в сторону озера. Чоловік мовчки покрокував за нею. Я посміхнулася.

А кіт тим часом наближався до альтанки, де сиділа я. Підійшов зовсім близько, подивився на мене і нявкнув.
— Ну, привіт, котяра! – привітала його я. — Що ж це ти свариш людей?
Кот знову нявкнув. Три жінки, що проходили повз, з цікавістю дивилися на нас.

— Ну що? Бум знайомитися? — продовжила я бесіду і долонею руки тихенько постукала по лавці, поруч з собою. — Іди сюди, нахабна пика.
— Не піде, — заявила мені одна з жінок.
— Точно. Дивний кіт. Не любить, щоб його гладили. — підтакнула друга.
Але кіт несподівано заскочив на лавку і без подальшого запрошення поліз мені на коліна.
— Ах ти, нахаба! — розсміялася я.

А жінки здивовано практично одночасно вигукнули: «Нічого собі!»

Кот муркнув і спокійненько розвалився на моїх колінах. Я його погладила, і він тихенько замуркотів. Жінки пішли собі далі, а ми сиділи з котярою на лавці як закохана парочка. Він тикав своїм носом мені в руку, намагався затишно влаштуватися і при цьому не переставав муркотіти. А я гладила його по шерстці, і серце наповнювалося теплом. Чомусь подумалося, що це хороший знак.

Так ми сиділи поки зовсім не стемніло. Ноги мої змерзли. Почав накрапати дрібний дощик. Але не встигла я подумати про те, що мені треба було б повертатися до себе в кімнату, як кіт підняв голову та уважно подивився мені в очі. У той момент мені здалося, що він прочитав мої думки, бо солодко потягнувшись, він нявкнув, зістрибнув на землю з моїх колін і повільно пішов по алеї.

— Не боїться дощу, — здивовано подумала я. — Зовсім як я!

Кот відійшов від мене на кілька метрів, а я ще сиділа в альтанці, думаючи, що б могла означати ця несподівана зустріч. Котяра обернувся, нявкнув і дрібним підтюпцем зник в кущах. А мені чомусь подумалось: напевно, в одній зі своїх життів я була кішкою. Або навпаки, цей кіт був людиною, причому ми були знайомі! Потім сама усміхнулася своєї дурній думці. Придумала, фантазерка! Я встала з лави й теж швидким кроком побігла в готель.

Зустрілися ми з котом в тому ж самому місці через кілька днів. Я зайшла в найближчий магазин і купила йому баночку сметани та пачку сиру. Поки я робила покупку, кіт терпляче чекав мене біля альтанки. Він не відмовився від запропонованої мною їжі. А я його сфотографувала на пам’ять.

Text.ru - 100.00%

Ваш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  Відправляючи коментар, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності цього сайту *

© 2021 Погляд на світ ·    
Всі права захищені. При копіюванні матеріалів з сайту обов'язково ставте активне посилання на першоджерело.
Поважайте, будь ласка, авторські права і чужу працю.