15- Ведмежа послуга
У стародавній Індії була цікава історія про мавпу й камінь. Французький байкар Жан де Лафонтен запозичив цей сюжет для своєї розповіді L'ours et l'amateur des jardins, перетворивши мавпу на ведмедя. Пізніше російський байкар Іван Крилов переклав байку на російську мову. Так вона потрапила й до нас.
Українською мовою ми знаємо це оповідання під назвою «Пустельник і ведмідь».
За сюжетом, пустельник який вів відлюдний спосіб життя, втомився від самотності й подружився з ведмедем. Вони мандрували разом, але чоловік вибився із сил і ліг поспати. Ведмідь пильно охороняв сон свого нового друга, відганяючи від нього мух. На біду, докучлива комаха сідає на ніс пустельника. Ведмідь, недовго думаючи, бере каменюку й розбиває череп чоловіку, намагаючись вбити муху.
Тому, вислів «ведмежа послуга» означає допомогу, яка в підсумку завдала шкоди, а не принесла користь. Однак, про злий намір мова не йде. Помічник діє з благих намірів і не розраховує перетворитися в джерело неприємностей. Але через власну недалекоглядність, а часом і дурість він не розв’язує проблему, а тільки посилює її.
16- Вибитися із злиднів
За народними уявленнями, злидні — це діти недолі, маленькі заморені істоти. Якщо бажають людині зла, то кажуть: «Бодай тебе злидні побили!». За повір’ям, злидні живуть у запічку або під піччю, яка є
центром хатнього господарства. Злидні люблять накликати інші злі сили, особливо хвороби. Щоб їх позбутися, у хаті не має бути жодної краденої речі.
Зі словом «злидні» пов’язано чимало приказок, зокрема: «Щастя дочасне, злидні вічні»; коли хтось живе в нужді, бідності, кажуть, що він «годує злидні», та якщо справи налагоджуються, говорять: «полатав
злидні».
Вибитися із злиднів означає перестати бідувати, стати заможнішим.
17- Видно пана по халявах
Раніше належність людей до майнових станів розрізняли за кольором чобіт. Червоні чоботи носили багаті люди, жовті — люди середнього достатку, найбідніші мали чорні чоботи, а то й зовсім були безчобітними.
Той, хто хотів виділитися серед бідняків, але вдосталь грошей не мав, справляв собі чоботи двох кольорів. Коли дорогі чоботи зношувались, до кольорової халяви пришивали чорну нижню частину, яку
називали пришвою, і продавали дешевше від нових жовтих чи червоних. «Панів», які їх купували, справді було видно по халявах.
Тепер вислів «видно пана по халявах» уживають, коли хочуть поглузувати з того, хто виявляє своє чванство, хвалькуватість.