Автор Тема: Записи мисливця. Задира рябчик.  (Прочитано 179 раз)

Offline Лора

  • Администратор
  • *
  • Thank You
  • -Receive: 222
  • Повідомлень: 856
  • Стать: Жіноча
  • Життя прекрасне і дивовижне
Записи мисливця. Задира рябчик.
« Відповісти #1 : 13 Березень 2023, 11:19:15 »

Прийде весна, і перекинеться над полями чубатий чибіс, прокреслить саме піднебесся гусячий клин, і пройде над землею зграйка трясогузок. А це означає ─ наближається найбільш хвилюючий для мисливця день. Адже маленька, всім знайома з дитинства трясогузка ─ квартирмейстер його сяйва вальдшнепа, цього короля дичини на світі. Рівно за два дні прибуде і він.

«Я тут, я тут! А ти хто такий? » ─ Почується раптом зовсім поряд. Це рябчик весні радіє!

Радіє він і співаючому в гущавині лісу струмку, і лісовим ягодам, і молодому березовому гайку! Любить рябчик вдосталь поїсти навесні березової бруньки. А для після обіднього відпочинку подавай йому дрімучий ялинник!
Хороший птах рябчик ─ бойовий і з апетитом. А те, що Маяковський ославив його як «буржуйство», – то це час такий був.

А ще з рябчиком можна розмовляти. З жодним птахом це неможливо, а з рябчиком ─ будь ласка. Для цього потрібно мати дудочку-манок та трохи слуху.

У рябчика є квадрат проживання, і конкурента він завжди готовий зустріти дуже негостинно, тому що по суті своїй ─ задиристий півень, хоч і лісовий.
Якщо почує бойовий клич чужинця, відразу відповідає: «Я тут, а ти хто такий?». І лізе битися.

Стоїш з дудочкою під деревом і під'юджуєш його: от я тут, і нічого ти мені не зробиш. А він починає лаятися ─ і добре так з ним можна посваритися, на втіху! Він тобі – ти-та-ти-та, а ти йому – ти-ти-та-ти-ти...

Весною тільки свисни на лісовій дорозі, там, де рябчик живе... Чуєш, такий тріск пішов і гуркіт, ніби летить до тебе через бурелом Карлсон, який живе на даху. Це на бігу рябчик через повалені дерева перестрибує та крилами собі допомагає. Чухає він мовчки, притиснувши крила, наче стиснувши кулаки. На розмови час не витрачає. Примчить і почне туди-сюди шастати ─ тебе шукає.
Ультиматум! Слово таке – бити будуть. А потім злетить на сусідню березу, щоб зверху озирнутися: де нахаба?
І знову за своє: «Я тут, я тут, а ти хто такий?»
Я? Людина з рушницею.

Весною рябчика не стріляють. Ось восени, коли підуть виводки, тут і з собакою, і з підходу, і на манок. Вночі у жовтні на поля лягає сива поморозь.

Трохи встане сонце, розтане вона ─ і здійметься туман, щільний, як вода. І сховаються в ньому, як бані пішло в озеро міста Китеж, багряні та золоті верхівки лісу, де живе рябчик-задира.

Він там, а я – хто такий?