Одного разу мене запитали, як я ставлюся до критики. Я раніше якось не замислювалася про це, тому питання в той момент застало мене зненацька.
Я задумалась. І ось, як результат цих роздумів і міркувань, з’явилася дана стаття, де я все «по поличках» розклала і не стільки для того, хто поставив мені це питання, скільки для того, щоб роз’яснити все самій собі та зрозуміти себе. Бо так буває, починаєш міркувати, писати та в процесі усвідомлюєш, що і як є насправді.
Критика (по Вікіпедії) – «мистецтво розбирати, виявляти розбіжність, помилки; розділ мистецтвознавства, аналізує художні твори з метою дати їм оцінку; відгук, обговорення чого-небудь з метою висловити свою точку зору ».
Перше, про що я подумала, це те, що хоча критика й дуже корисна штука, яка здатна виявити недоліки, помилки, промахи в тій чи іншій справі та допомогти їх виправити, але критику в принципі ніхто не любить. Не повірю тому, хто скаже: «Мені приємно, щоб мене критикували, я просто обожнюю, коли мені вказують на недоліки прилюдно.»
Це якось скидається на деякий мазохізм. Тому думаю, що я як нормальна людина критику теж не люблю. Особливо, якщо критикують те, що мені дорого і важливо в цьому житті.
Мені приємніше і важливіше почути дружню думку, отримати пораду і допомогу від людей, думці яких я довіряю.
Але якщо все ж говорити про критику, то я її сприймаю, реагую на неї, беру до відома, і іноді прислухаюся до неї.
Хоча критика буває різною, погодьтеся. І тому в процесі своїх роздумів я зрозуміла, що сприймаю певний вид критики. Тільки не посміхайтеся, вирішивши, що я сприймаю тільки один вид критики — похвалу. Ні. Це не так.
Для себе я розділила всю критику на 4 основні групи.
1- За метою критики:
А) критика конструктивна та обґрунтована, спрямована на поліпшення, що містить конкретні варіанти розв’язання проблеми і яка має основною своєю метою — допомогу в кожному конкретному випадку;
Б) критика заради «гарного слівця», як відомо, за прислів’ям «не пошкодує й батька», яка не містить нічого конкретного, що виражається в загальних, нічого особливо не значущих фразах, причому найчастіше навіть не придуманих «власним розумом». В принципі, така критика спрямована лише на створення людиною, що критикує, картини «самомилування» собою перед публікою, бажання показати свою ерудицію в будь-якому питанні та самоствердитися чужим коштом.
В) злісна критика, яка спрямована на те, щоб просто образити людину, показати йому «хто в домі господар», що носить образливий і прискіпливий характер. Така критика найчастіше властива людям схильним до садизму і злісним душею.
Г) критика з метою висловити свою незгоду з точкою зору іншої людини або висловити свою точку зору.
2- По тону критики:
А) доброзичливий
Б) поблажливо повчальний
В) грубий, неповажливий
3- За особистістю критика
А) – фахівець в конкретній області, який робив вже щось схоже не раз і має більш успішний досвід в порівнянні з тим, чию роботу він критикує;
– професійний критик або експерт в конкретній області, до якої належить об’єкт критики;
– людина з добре розвиненою інтуїцією, яка відчуває душею і серцем проблему і намагається по доброті душевній не тільки допомогти, але й самому при цьому розібратися в конкретному питанні;
– друг або близька людина, думка якого важлива нам, у якого ми просимо поради та довіряємо його думці.
Б) людина, яка тільки критикує, але сама нічого не зробила, хоча теоретично їй здається, що вона може все і тому має право критикувати інших;
В) ворог, опонент, конкурент, заздрісник
4- За особистим настроєм того, кого критикують.
Тут все зрозуміло. В різному настрої ми по-різному сприймаємо критику.
І ось тепер скажу, якого роду критику я сприймаю і реагую на неї адекватно:
По-перше, сприймаю тільки конструктивну та обґрунтовану критику (пункт 1А), висловлену тільки в доброзичливій формі (пункт 2А). Тому що, якщо критика яка буде висловлена поблажливо-повчально або зухвало грубо, то навіть конструктивна вона сприйматися мною не буде, тому що я її, на жаль, не почую.
Поясню чому. Все, що обговорюється на «підвищених» тонах, апріорі не може бути корисним для сприйняття, оскільки несе з собою негатив. А повчальний тон в поєднанні з поблажливістю викликає взагалі стійке бажання послати критика куди якомога далі, бо свідомо відчувається, що вас вважають недолугим і не здатним мислити самостійно, ваша думка вже заздалегідь вважається неправильною, і до вас «зглянулися», намагаючись «наставити на шлях істинний».
Критику з метою висловити незгоду з моєю думкою і висловити свою думку (пункт 1Г) візьму до відома, адже скільки людей – стільки думок, і це нормально. Якщо ж бажання висловити свою думку починає переходити в наполегливу спробу нав’язати мені свою думку, як єдино вірну, то сперечатися з цього приводу не стану, але й продовжувати бесіду вважатиму недоцільним.
По-друге, вищевказану критику (пункт 1А і 2А) я з вдячністю прийму від людей, зазначених у пункті 3А, і не зверну уваги на критику людини, зазначеного в пункті 3Б, тому що таких любителів покритикувати повно в цьому світі.
А ось критику ворога, опонента, конкурента, заздрісника (пункт 3В) буду сприймати як вищу похвалу!
По-третє, багато ще буде залежати від мого настрою в момент критики.
Погодьтеся, якщо ви в поганому настрої, вас щось мучить, ви чимось засмучені, то критика, навіть конструктивна і в доброзичливому тоні, буде виглядати недоречною і дратівливою. Вона не буде сприйматися мною в той момент, але я обов’язково подумаю над нею, коли настрій покращиться.
Якщо ж настрій, навпаки, чудовий, то навіть злісна критика в грубій формі може викликати просто посмішку і поблажливість до критика!
Чи люблю я виступати в ролі критика? Скажу чесно та однозначно – ні. Тому що, по-перше, найбільше на світі боюся образити людину необережним словом, знаючи не з чуток, як боляче часом ранять нас слова.
По-друге, не хочу відбити у людини бажання щось робити, тому що в наш час критиків та порадників – море, а от тих, хто щось робить та створює, треба ще пошукати.
Тому можу тільки щось порадити, якщо в конкретному питанні відчуваю себе більш-менш професіоналом і то лише в тому випадку, якщо моєї поради спитають. Нав’язуватися не люблю. Та й взагалі, намагаюся не ставити себе розумнішою за інших, адже чужа душа і думки – темний ліс. І де вже мені розібратися в чужих думках, коли часом у своїх не можу навести лад.
Якщо щось мені сподобалося, то від чистого серця похвалю, напишу захоплений відгук, із задоволенням потисну руку, підтримаю добрим словом!
Якщо не подобається – просто промовчу, але критикувати все ж не стану … Адже всі ми бачимо і відчуваємо цей світ по-своєму, і якщо щось не сподобалося мені, це зовсім не означає, що це щось неправильне або погане.
У висновку:
Наведу цитату американського письменника, видавця, художника і філософа Еберта Хаббарда:
«Хочеш уникнути критики – нічого не роби, нічого не говори та будь ніким».
Тому, якщо ви все-таки вирішили щось зробити або щось сказати, то будьте готові до того, що обов’язково знайдеться безліч всякого роду критиків, які не тільки похвалять і доброзичливо допоможуть виправити промахи, але й розберуть «за складовими» і вас, і зроблене чи сказане вами!
І вже тут вибір тільки за вами, як і на яку критику реагувати!
Ось начебто поставила всі крапки над і.
Не лукавила, писала, повторюся, більше для себе, щоб розібратися у своїй суперечливій душі.
Хоча все ж цікаво, а як ви ставитеся до критики? Запрошую вас до обговорення.
[link]© 2024 Погляд на світ · Всі права захищені. При копіюванні матеріалів з сайту обов'язково ставте активне посилання на першоджерело.
Поважайте, будь ласка, авторські права і чужу працю.