Прогулянка по рідному місту. Частина 2.

Отже, продовжуємо прогулянку по моєму рідному місту. Сьогодні це буде пішохідна прогулянка по набережній Київського моря.

Я вже писала в попередньому репортажі про те, що Вишгород – дуже затишне та комфортне містечко для проживання. Обійти його можна, якщо маєте бажання, прогулянковим кроком по діагоналі максимум за годину. Все необхідне «під рукою», як на маленькій кухні в моїй квартирі.

З громадського транспорту – маршрутка, яка їздить до Києва та автобус місцевого призначення спеціально для літніх і хворих людей, яким важко дістатися своїм ходом до поліклініки або до ринку. Їздить він не так вже й часто, по-моєму, раз на годину. Я не знаю розкладу, тому що жодного разу на автобусі під номером No1 не їздила, вважаючи за краще ходити пішки.

Відстані невеликі, а пішохідні прогулянки на свіжому повітрі, як відомо, дуже корисні для здоров’я.

Оскільки просто по місту гуляти не дуже цікаво, то особливої чарівності місцеві жителі знаходять в прогулянках саме по набережній Київського водосховища, яке вони називають морем.
Невелика довідкова інформація:

• Площа моря – 925 квадратних кілометрів,
• Обсяг води – 37 млрд кубометрів,
• Протяжність – приблизно 110 км.
• Найбільша глибина – 14,5 м.
• У Київське море впадають річки Дніпро, Прип’ять, Тетерів, Уж, Ірпінь, а витікає- Дніпро.
• Київська ГЕС – п’ята сходинка Дніпровського каскаду електростанцій. Море суднохідне. У районі Вишгорода розташований шлюз, де відбувається шлюзування кораблів.
• У Київському морі водяться такі види риб: плітка, лящ, густера, краснопірка, окунь, лин, щука, карась. Рідше зустрічаються – жерех та йорж.

Водосховище дійсно дуже нагадує море. Безкраї простори! Дивишся в цю даль, й серце радіє!

На самому початку нашого шляху – пам’ятник чайці, що символізує море і Київську ГАЕС. Зліва величезний природний «рів» в якому в теплу пору року для дітей вибудовується ціле казкове містечко з надувних конструкцій та різноманітних гойдалок. Праворуч – дитячий майданчик у звичному нашому розумінні цього слова – з металевими конструкціями гойдалок та «гірок».

Далі, по ходу зліва – пам’ятник воїнам-визволителям і невеликий затишний парк біля нього. Там же на просторому майданчику в дні святкувань встановлюється величезна сцена, з якої виступають артисти та співаки.

А справа починається набережна моря. Вдалині можна побачити маяк, над морем літають чайки, та й навколо моря природа вражає своє красою і неповторністю!

Не знаю, чи можна назвати горами круті схили, які розташовуються зліва практично на всьому шляху прогулянки вздовж моря, але, дивлячись на деякі з них, здається, що тільки професійним альпіністам під силу на них вибратися!

А вид з них відкривається просто приголомшливий! Особливо в ясну погоду!

Йдемо повільно уздовж берега моря і доходимо до місцевої визначної пам’ятки – озера «бегемотики» (їх два). Назвали їх так напевно, через форми. Нижче на фото подивіться, як виглядають вони на мапі. Одне схоже на лежачого бегемотика, друге – на голову бегемотика, що визирає з землі!

У цих озерах, хоча вони й знаходяться через дорогу від Київського моря, вода джерельна. Раніше на цьому місці були кар’єри й тут добували глину для цегельного заводу, а потім виникли джерела і заповнили кар’єри водою. Тому озера досить глибокі й вода в них навіть в літню спеку прохолодна.

Ще нещодавно навколо озер росло багато красивих рослин і очерети, але при підготовці до проведення Гран-прі Чемпіонату Світу на воді «Формула-1» їх практично все знищили, вирішивши напевно, що вони псують загальну картину. І тепер берега озера тоді виглядали дещо безлюдно, хоча зараз вже потроху очерети підростають!

Зате озера очистили, і на березі першого озера поставили кам’яні скульптури сімейства бегемотів: мама-бегемотиха, тато-бегемот і маленький бегемотик (чи то дочка, чи то синочок). Виглядають вони незвичайно, дітям дуже подобаються, і в теплу пору року діти на них весело «катаються». Тепер назва озер повністю виправдана! Вони як два бегемотики затишно розташувалися між морем і крутими пагорбами.

Поблизу озера залишилася після «окультурення» всього одна верба, яка як самотня наречена схилилася до озерного «дзеркала» і милується собою.

У статті «Зима непередбачувана» лава і верба в сніжному вихорі виглядають особливо самотньо й сумно …

Продовжуємо свій шлях. Ось такі воістину морські пейзажі відкриваються перед очима!

А ось і вуличне мистецтво – графіті!

Пішохідна прогулянка, по-моєму, вдалася! Ви не втомилися?

Надивившись та намилувавшись природою, можна повільно повертатися додому. Але, якщо ви все ж з незвички трохи втомилися, є можливість покататися на невеликому екскурсійному автобусі, який їздить по набережній в літню пору.

Заряд енергії від такої прогулянки великий! Скільки разів я робила такі пішохідні прогулянки по рідному місту і по набережній, і кожен раз знаходила, чим помилуватися і чому здивуватися! Море завжди різне, хмари над ним вражають різноманітністю форм та фарб, адже Природа, як справжній чарівник, постійно підносить нам свої сюрпризи!