3 незабутні дні на дачі. Осінні замальовки у фотографіях

Коли я приїжджаю на дачу в село, то, здається, потрапляю в зовсім інший світ. Світ тиші, спокою та краси. Свіже повітря деснянських просторів, безкраї горизонти та відчуття радості від спостерігання за природною красою. І неважливо, яка пора року, бо тут завжди добре та вільно.

Нині листопад. Дерева практично всі втратили своє листя і стоять такими собі голими мовчазними бовванами. У саду лише на одній яблуні висять яблука, які ми ще не встигли зібрати. Картина вражає – на дереві немає листя, але воно усіяне плодами. Яблука видно чітко на фоні похмурого неба.

осінні яблука на дереві

Є робота. На свіжому повітрі працювати – це справжнє задоволення. Особливо коли не потрібно нікуди поспішати. Насолоджуєшся кожним рухом, вдихаєш трохи сируватий запах пізньої осені.
Вночі було морозно, вранці суцільний густий туман, у якому потопає все довкола. Видимість трохи більше ніж 10 метрів. Потім виглядає сонечко і світ знову перетворюється! Здається, туман починає переливатися всіма кольорами веселки. Поступово крізь туман проступають довколишні будинки, дорога, поле.

Перетворення відбувається дуже повільно. Ніхто нікуди не поспішає. Є час подумати про те й про це, розібратися в тому, на що катастрофічно не вистачає часу у міській метушні.

Є можливість прогулятися до Десни, поспостерігати за річкою та тваринним світом, який тут дуже різноманітний. І головне, поринути у справжній туман та відчути себе маленьким їжачком у тумані з однойменного мультфільму.

А ще можна розтопити грубку і поспостерігати, як вогонь весело танцює на полінах, як потріскують дрова і як теплом наповнюється будинок. Кажуть, що на воду та вогонь можна дивитися нескінченно. Це правда. І особливо чітко це відчувається пізно восени, коли немає суєти, коли зібрано врожай і закінчено всі сільськогосподарські роботи. Залишається час на споглядання, спостереження та спокійний відпочинок на природі. Дивишся на води Десни, що біжать, на вогонь у грубці та всі проблеми залишаються десь далеко…

Вечорами спостерігаєш за заходами сонця, а потім виходиш у нічну темінь і дивишся на поодинокі далекі вогники будинків. У нашому селі будинки розташовані на чималих відстанях один від одного – окремими острівцями.

Вечорами тиша особливо вражає. Хоча іноді підіймають шум місцеві собаки. Спочатку гавкне один, і йому у відповідь відгукнутися всі інші. У селі в кожному дворі по собаці, тож варто одному покликати – всі відгукуються і виходить «собачий переполох».
Потім собачий гомін також, як і виникає, раптово замовкає і тиша знову огортає село. Поступово тухнуть далекі та ближні вогники будинків. І село поринає в сон.

Ми теж вирушаємо спати. Вранці раннє пробудження, щоб не пропустити новий неповторний ранок, зустріти світанок і пройтися до Десни…

Три дні пролітають непомітно… Настав час повертатися до міста. Мій короткий відпочинок завершено. Але враження від нього будуть підтримувати мене всі дні до наступної подорожі. У житті зараз все непросто. І тому мені зараз життєво потрібні ці радісні острівці спокою та краси.

Відтягую хвилини прощання із дачею. Оглядаю знайому територію, намагаючись запам’ятати кожен штрих, кожну деталь, щоб, приїхавши наступного разу, побачити зміни, що відбулися, і отримати нові позитивні емоції від нової зустрічі з цим чудовим куточком природи.

Text.ru - 100.00%

Поділитися в соц. мережах
Поделиться в Фейсбуке Поделиться записью в Твиттере Поделиться в Телеграмм Поделиться в ВК Поделиться в ЖЖ Поделиться в ОК Поделиться в Whatsapp Поделиться в Viber
  Мітки:

Ваш коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

  Відправляючи коментар, ви погоджуєтеся з політикою конфіденційності цього сайту *

© 2021 Погляд на світ ·    
Всі права захищені. При копіюванні матеріалів з сайту обов'язково ставте активне посилання на першоджерело.
Поважайте, будь ласка, авторські права і чужу працю.